Технічні характеристики переносних і пересувних вогнегасників


Дата добавления: 2014-11-24 | Просмотров: 1615


<== предыдущая страница | Следующая страница ==>

Тип вогнегасника Вогнегасна спроможність (площа гасіння осередку, м2) щодо класів пожеж Час приведення в дію (не більше), сек. Тривалість подавання вогнегасної речовини (мінімальна), сек. Довжина струменя вогнегасної речовини (мінімальна), м Маса вогнегасника (повна), кг Діапазон температур експлуатації, °С
А В
Переносні вогнегасники
ВПП-10 4,78 1,76 45±5 4,5 15,5 +5...+50
ВХПП-10 4,7 1,1 50±10 5,0 14,0 +5...+45
ВХП-10 4,7 1,1 60±5 6,0 14,0 +5...+45
ВВ-8 2,8 0,65 5,5 20,0 -40...+50
ВВ-5 0,9 0,41 4,5 13,5 -40...+50
ВВ-2 0,41 1.5 7,0 -40...+50
ВХ-3 2,8 0,7 3,0 7,1 -60...+55
ВП-ІО(З) 25,34 5,75 14±2 4,0 17,2 -20...+50
ВП-5-02 7,59 1,76 15±3 5,0 9,5 -50...+50
ВП-2-01 4,78 0,41 10±2 2,5 3,7 -40...+50
Пересувні вогнегасники
ВПП-100 40,29 6,5 90±10 6,5 5...50
ВП-100 83,27 7,10 45—60 11,0 -35...+50
ВК100 8,0 5...50
ВВ-25 4,78 2,27 6,0 -40...50
ВВ-80 12,26 4,52 6,0 -40...50

Пінні вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР, ГР та твердих горючих матеріалів, за винятком лужних і лужноземельних металів та їх карбідів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою, оскільки до складу піни входить вода. Беручи до уваги те, що хімічна піна може мати певну хімічну агресивність, її не бажано використовувати для гасіння цінного устаткування та матеріалів (додаток 4).

Газові вогнегасники застосовують для гасіння рідких та твердих горючих матеріалів (за винятком тих, що можуть горіти без доступу повітря), електроустановок під напругою, а також у випадках, коли застосування води чи піни не дає дієвого ефекту, або воно є небажаним (у музеях, картинних галереях, архівах тощо). Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирт, ацетон і т. п.), в яких СО2 добре розчиняється, а також тліючих речовин (додаток 5).

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння ЛЗР та ГР, тліючих матеріалів (бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів тощо), лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, електроустановок під напругою. Діапазон використання порошкового вогнегасника обумовлюється видом порошку, що знаходиться в ньому (додаток 6).

2. Оснащення об'єктів первинними засобами пожежегасіння

Визначення видів та кількості первинних засобів пожежегасіння слід проводити з врахуванням фізико-хімічних та пожеженебезпечних властивостей горючих речовин, їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок. Необхідну кількість первинних засобів пожежегасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення. Коли в одному приміщенні знаходяться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених один від одного протипожежними стінами, то всі ці дільниці забезпечують засобами пожежегасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.

Як правило пожежний інвентар з пожежним інструментом та вогнегасниками розміщується на спеціальних пожежних щитах (стендах). Такі щити відповідно до „Правил пожежної безпеки в Україні" встановлюються на території об'єкту з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м2. До комплекту засобів пожежегасіння, які розміщуються на ньому, слід включати:

· вогнегасники — 3 шт.

· ящик з піском — 1 шт.

· пожежне покривало розміром 2´2 м — 1 шт.

· гаки — 3 шт.

· лопати — 2 шт.

· ломи — 2 шт.

· сокири — 2 шт.

Ящик з піском, що є елементом конструкції пожежного щита повинен мати ємність не менше 0,1 м3 та мати конструкцію, що виключає попадання в нього опадів.

3. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників

Необхідна кількість вогнегасників та їх тип визначаються залежно від їх вогнегасної спроможності, площі та категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також класу пожежі, горючих речовин та матеріалів у приміщенні або на об'єкті.

Оцінка вибухо- та пожежонебезпеки виробничих та складських приміщень проводиться в залежності від властивостей та кількості речовин і матеріалів, що там знаходяться (використовуються) та з урахуванням з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених у них виробництв. Категорування приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою базується на таких нормативних документах: СНиП 2.09.02-85, СНиП 2.01.02-85, ОНТП 24-86, ПВЕ.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою виробничі та складські приміщення і будівлі поділяються на п’ять категорій: А, Б, В, Г та Д (див. Додаток1, табл. Д1).

Відповідно до міжнародного стандарту (ISO №3941-77) всі пожежі поділяються на 5 класів: A, B, C, D, та (E) (див. Додаток 2, табл. Д2).

Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для оснащення приміщень первинними засобами пожежегасіння проводиться на підставі рекомендацій наведених в табл. 3 та 4. Вид вогнегасника (переносний чи пересувний) приймається залежно від розмірів можливих осередків пожеж. При збільшених розмірах останніх рекомендується використовувати пересувні вогнегасники. Якщо на об'єкті можливі комбіновані осередки пожеж, то перевага у виборі вогнегасника віддається більш універсальному щодо застосування.

В полях табл. 3 та 4 вказана рекомендована кількість вогнегасників для наведених умов. Використані такі знаки:

** - вогнегасники, рекомендовані до оснащення об'єктів;

* - вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності рекомендованих вогнегасників та за наявності відповідного обґрунтування;

= - вогнегасники не допускаються для оснащення об'єктів.

Таблиця 3


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |

При использовании материала ссылка на сайт Конспекта.Нет обязательна! (0.806 сек.)