Гумовий клей........................................0,1—0,2

Дата добавления: 2014-06-18 | Просмотров: 1603

Портландцемент М-400 .......................... 1,2

Спосіб приготування. У котел завантажують бітум і нагрівають його до температури 150—170°. Коли бітум розпла­виться, його переливають у змішувач, заповнюючи його об'єм не більше ніж на половину. Включивши змішувач, у нього по черзі завантажують цемент, бензин і гумовий клей. Гумовий клей слід попередньо розвести бензином. Суміш перемішують протягом 20 хв, після чого його розливають у тару, що герме­тично закривається.

Останні дві мастики застосовують для приклеювання лінолеуму до кам'яних основ. У разі загусання мастики розво­дять: казеїно-силікатну — водою, а каучуко-бітумну — бензи­ном або уайт-спіритом.

Мастику з відра розливають на основу послідовно смугами, трохи меншими за ширину полотнища і розрівнюють великим зубчастим шпателем. Щоб захистити кромки лінолеуму від при­клеювання і для зручності відрізування їх ножем, на місця май­бутніх стиків лінолеуму після розрівнювання мастики наклада­ють сталеві стрічки завширшки 8—10 см. Після часткового висихання мастики лінолеум приклею­ють. З цією метою полотнища послідовно розкручують і притиску­ють до основи. Щоб лінолеум краще приклеївся, нижню сторону полот­нищ під час розкручування вкрива­ють тонким шаром тієї ж мастики, наносячи її щіткою. Мастику нано­сять так, щоб по краях залишилась суха смуга завширшки 8—10 см. Приклеєні полотнища розгладжують ручним або механізованим котком.

Рис. 148. Відрізання кромок лінолеуму:

1 — основа; 2 — полотнища лінолеуму; 3 — сталева стрічка; 4 — ніж; 5 — лінійка

Застосовують й інші способи при­клеювання лінолеуму. За одним з них роботу виконують так. У приміщення заносять потрібну кількість полотнищ лінолеуму і складають їх одне на одне лицьовою стороною донизу. Після цьо­го уздовж протилежної стіни на основу наносять смугу мастики, ширина якої дорівнює ширині полотнища, і на місце стику укла­дають сталеву стрічку. Верхнє полотнище намазують мастикою, переносять на місце приклеювання, перевертають лицьовою сто­роною догори і укладають на основу. Потім у тому ж порядку приклеюють внапусток всі інші полотнища, послідовно розглад­жуючи їх котком.

Щоб не було здуття полотнищ і пухирів, іноді на всю площу опорядженої підлоги укладають щити з вантажем.

Кромки полотнищ відрізають через 2—3 дні. Щоб відрізати кромку у місцях напустки лінолеуму (рис. 148), на верхньому полотнищі 2 паралельно краю на відстані 1—1,5 см від нього прикладають лінійку 5 і притискують її лівою рукою і коліном лівої ноги. Після цього гострим ножем 4, пересуваючи його вздовж лінійки рухом на себе, відрізають одразу обидві кромки у двох суміжних полотнищ. Потім кромки видаляють і витягу­ють сталеву стрічку 3. Відігнувши краї полотнищ, основу 1 і нижню сторону їх вкривають мастикою, яку наносять малим зубчастим шпателем. Після цього притискують до основи спо­чатку край одного полотнища, а потім другого і місця стику прокатують ножним котком. Якщо на підлогу не будуть класти щити з тягарем, то на місця стиків полотнищ рекомендується на 2—3 дні покласти дошки з вантажем.

Відрізувати кромки лінолеуму можна і до його приклеюван­ня. Для цього заготовлену кількість полотнищ заносять у приміщення і починають відрізувати кромки. Це роблять у такій послідовності. Спочатку на перше полотнище накладають внапусток друге і під лінійку одночасно відрізають дві кромки: праву від лівого полотнища і ліву — від правого. Потім на друге полот­нище накладають третє і роблять те ж саме. І так далі. Щоб ніж не затуплювався і не пошкоджував основу, під кромки підкладають смужки з фанери або цупкого картону. Відрізані кромки видаляють, а на полотнищах, не зрушуючи їх з місця, роблять позначки, за якими їх будуть підганяти одне до одного під час приклеювання. Після цього полотнища з одрізаними кромками зсувають до однієї стіни і послідовно приклеюють так, як було написано вище, підганяючи одне до одного у відповідності до позначок.

Приклеювання гумового лінолеуму (реліну). Цей лінолеум приклеюють на добре підготовлену і прогрунтовану основу. Ґрунтують основу сумішшю, яку приготовляють з мастики КН-2 або КН-3. Для приготування ґрунтувальної суміші одну частину мастики розводять у 19 частинах бензину або етилацетату. Грунтовку наносять на основу поролоновими валиками або щітками.

Релін розкатують і розкроюють в окремому теплому приміщенні з температурою не нижче 10 °С. Розкроюють його за розмірами приміщення так само, як і інші види лінолеуму, але кромки попередньо не відрізують. Заготовлені полотнища у розгорнутому стані складають одне на одне і витримують про­тягом 2—3 діб.

Для приклеювання реліну застосовують мастику КН-2 або КН-3. Мастику з відра розливають по основі і розрівнюють ша­ром 0,5 мм завтовшки за допомогою зубчастого шпателя. При­клеювати лінолеум можна тоді, коли шар нанесеної мастики ча­стково висохне і при торканні пальцем буде давати відлип. Після цього на основі розкладають підкладки з кусків деревноволокнистих плит (оргаліту) 40—50 см завширшки (рис. 149, а). Підкладки розміщують уздовж полотнищ у два ряди або в один ряд, якщо вони широкі. Підкладки служать для того, щоб під час підгонки полотнищ тильний бік змащеного мастикою полотнища не торкався основи.

На підготовлене полотнище щіткою наносять шар мастики і розрівнюють її зубчастим шпателем до товщини 0,2—0,3 мм. Уздовж кромок полотнища залишають непромазану мастикою смугу завширшки 6—8 см. Не залишають такої смуги лише на одній з сторін полотнища, яке прилягає до стіни. Через 15—20 хв, коли мастика частково затужавіє, полотнище скручують у ру­лон, переносять до місця приклеювання, розкатують на про­кладках лицьовою стороною вгору (Рис. 149, б) і підганяють до місця приклеювання.

Після підгонки полотнище згортають уздовж, лицьовою сторо­ною всередину (рис. 149, б), видаляють ряд прокладок, відігнуту половину полотнища притискують до основи і розгладжують. Потім відгортають другу половину полотнища і повторюють ті ж операції. Щоб полотнище не приклеїлось у місцях стиків, під них підкладають металеві стрічки. Наступне полотнище при­клеюють унапусток, дотримуючись тих самих операцій.

Після опорядження підлоги лицьову поверхню її очищають від залишків мастики. Це роблять ганчіркою, змоченою у бен­зині або уайт-спіриті. Через добу після цього відрізають кромки. На відміну від інших видів лінолеуму, відрізати одночасно дві кромки у гумового лінолеуму не можна. Тому такий лінолеум прирізають по контуру кромки верхнього полотнища. Для цього олівцем на нижньому полотнищі намічають відповідну риску і по ній відрізають його кромку. Потім краї обох полотнищ послідовно відгинають, промазують клейстером і притискують до основи.

Приклеювати релін можна й іншими методами. За одним з них підготовлене полотнище заносять у приміщення, розкату­ють його і підганяють по місцю. Потім відгортають половину полотнища і на підготовлену основу наносять шар мастики. Цією ж мастикою вкривають зворотний бік полотнища. Коли мастика частково висохне і ще буде давати відлип, намазану половину полотнища притискують до основи і розрівнюють кот­ком. Після цього відгортають другу половину полотнища і по­вторюють ті ж самі операції. Так само внапусток наклеюють усі інші полотнища, відрізують кромки і приклеюють краї. Під час опорядження підлогу прикатують ручним або механізованим котком.

Опорядження підлоги лінолеумом на теплоізоляційній підоснові. Розглянуті вище лінолеуми — холодні покриття із значною звукопроникністю. Тому їх приклеюють на основи, вкриті тепло- і звукоізоляційним шаром із оргалітових або деревностружкових плит, що потребує збільшення трудових витрат і коштів на 40—50 %. Більш ефективне застосування теплого полівінілхлоридного лінолеуму на тканинній, повстяній або спіненій підоснові, що дає змогу укладати його безпосередньо на бетонну основу або основу, вирівняну цементною стяжкою.

Основа під опорядження такими видами лінолеуму повинна бути рівною, без зовнішніх дефектів. Вологість основи під ці лінолеуми має бути не більше 6 %, а температура в примі­щенні під час приклеювання — не нижче 8 °С. Особливого зна­чення набуває вологість основи. Надмірна вологість може вик­ликати здуття і відшарування приклеєного лінолеуму, а також буде спричинювати до загнивання лінолеуму на органічній підоснові.

Вологість основи можна перевірити дуже простим методом. Для цього на неї кладуть кусок паперу, накладають на нього кусок лінолеуму такого ж розміру і притискують їх вантажем. Через 2—3 дні вантаж знімають і уважно розглядають стан па­перу і основи під ним. Якщо папір сухий, а основа не змінила кольору (при надмірній вологості вона в цьому місці буде темнішою), можна починати лінолеумні роботи.

Основу під лінолеум підготовляють так само, як під всі інші види лінолеуму. Лінолеум на тканинній або повстяній підоснові здебільшого укладають на підготовлену поверхню килимами розміром «на кімнату» без приклеювання їх мастикою. Килими виготовляють централізовано у спеціально обладнаній май­стерні з кусків розкроєного і звареного лінолеуму.

Зварювання лінолеуму. Зварювати можна лише лінолеуми, ви­готовлені з термопластичної пластмаси. Це в першу чергу безос-новні полівінілхлоридні і гліфталеві лінолеуми, а також лінолеуми на тонкій теплоізоляційній підоснові, наприклад на повстяній.

Зварювати лінолеум можна термоконтактним способом, у полум'ї гарячих газів (повітря), нагріванням інфрачервоними променями, у струмах високої частоти, за допомогою ультра­звуку тощо. У цьому розділі розглянемо найбільш поширені способи зварювання полівінілхлоридного лінолеуму і виготов­лення килимів розміром на кімнату.

При термоконтактному способі лінолеум зварюють за до­помогою електрозварювального клина або зви­чайного електропаяльника. Для зварювання два суміжних по­лотнища лінолеуму зсувають упритул, щоб кромки щільно прилягали одна до одної. Електрозварювальний клин нагрівають до температури 250—300 °С. Коли він нагріється, робочу частину інструмента вставляють у шов і поступово пересувають його вздовж нього. Під дією температури кромки лінолеуму розм'як­шуються. Щоб кромки з'єднались, їх спочатку стискують рука­ми, а потім розгладжують металевим валиком, нагрітим до тем­ператури 200 °С. Цю роботу виконують два робітники: один пе­ресуває зварювальний інструмент, а другий притискує кромки і розгладжує їх валиком.

Для зварювання лінолеуму гарячим повітрям застосовують інструмент СО-56. Спочатку заготовлюють полотнища потрібної довжини, відрізають їхні кромки, а краї полотнищ підрізають під кутом так, щоб під час їх стуляння утворився паз трикутної фор­ми (рис. 150). Для зварювання застосовують полівінілхлоридний джгут 2, а в разі його відсутності заготовляють смужки з відходів цього ж лінолеуму. Інструмент СО-56 підключають до компресо­ра і включають в електромережу. Коли він нагріється, почина­ють зварювати. Полівінілхлоридний джгут заправляють в отвір штанги притискного валика 3 так, щоб кінець його розмістився під валиком, і притискують його до паза. Направляючи струмінь гарячого повітря у місце зварювання, одночасно пересувають зварювальний інструмент і валик. Під дією гарячого повітря джгут і кромки лінолеуму розм'якшуються і, стиснуті валиком, після охолодження міцно з'єднуються між собою.

Рис. 152. Випромінювач інфрачервоних променів “Пілад-220”:

1 — формуюча пластинка; 2 — корпус; 3 — ручка; 4 — кожух; 5 — відбивач

Для централізованої заготівлі килимів із полівінілхлоридно­го лінолеуму застосовують напівавтоматичну установку з інфачервоним випромінювачем «Пілад-22» (рис. 151). Вона складається з стола, інфрачервоного випромінювача, притискної рейки, механізму для пересування випромінювача і пневматичного пристрою для піднімання реки.

На кришці сто­ла між опорами нанесено риску, вздовж якої повинен проходити сик між полотнищами лінолеума. Випромінювач «Пілад-220»(рис. 152) складається з метале­вого корпуса, двох відбивачів і формуючої металевої пластинки з прорізом посередині. Зверху корпуса 2 знаходиться ручка 3. Всередині кожного відбивача 5 розміщено спіраль, виготовлену з високоомного сплаву, яку намотано на кварцеву трубку. Під дією електричного струму напругою 220 В спіраль нагрівається до температури 1000—1100 °С і стає червоною. Оскільки спіралі знаходяться у фокусах відбивачів, верхню частину яких зроблено у формі параболи, інфрачервона промениста енергія збирається у пучок, надходить у проріз формуючої пластинки і нагріває матеріал, який знаходиться під нею.

Полотнища лінолеуму з відрізними кромками розміщують на столі так, щоб кромки їх прилягали одна до одної, а лінія стику збігалась з рискою на кришці стола, і опускають прити­скну рейку. Після цього вмикають випромінювач в електро­мережу і через деякий час приводять у дію механізм, який його пересуває. Рухаючись уздовж рейки, випромінювач нагріває кромки полотнищ і зварює їх. Щоб розплавлений м'який лінолеум не прилипав до формуючої пластинки, до початку зварювання на місце шва кладуть целофанову стрічку.

Після зварювання перших двох полотнищ притискну рейку піднімають, стрічку видаляють, а зварену частину килима пере­сувають так, щоб можна було приварювати наступне полотнище. Готовий килим намотують на дерев'яне осердя діаметром 10— 12 см, маркують і виносять у спеціально виділене приміщення.

Доставлені на будівельний об'єкт килими розносять по приміщеннях у відповідності до їхньої маркіровки (залежно від площі приміщення) і укладають насухо на підготовлену основу. Спочатку килим кладуть так, щоб два суміжні краї його захо­дили на стіну, а з протилежного боку залишилась не вкрита лінолеумом смуга основи у 6—8 см завширшки. У такому по­ложенні килим залишають на дві доби, щоб він відлежався.

Після цього килим зсувають, щоб він вкрив всю підлогу і підрізають кромки так, щоб між стіною і килимом по всьому периметру залишав­ся проміжок у 5—8 мм, який у подальшому перекри­вається плінтусом. Одночас­но на килимі вирізають ділянки, що прилягають до різних виступів на стіні, труб, дверних наличників тощо. У такому положенні килим витримують до повного зник­нення хвилястості (3—7 діб), після чого закріплюють його плінтусами, а у дверному прорізі — полівінілхлоридним поріжком

Ковдри, виготовлені з лінолеуму, можна також приклеюва­ти до підготовленої основи відповідними мастиками або клеєм «Бустилат». Для цього клеючу суміш наносять на зворотний бік килима смугою 15—20 см по його периметру і притискують до основи. На ці місця на 1—2 доби бажано покласти дошки з ван­тажем.

Для зварювання лінолеуму інфрачервоними променями без­посередньо на будівельному об'єкті застосовують випромінювач «Пілад-28» , що працює при напрузі 28 В. У комплекті з ним використовують блок споживання, який знижує напругу, що надходить до випромінювача, з 220 до 28 В.

Інфрачервоний випромінювач «Пілад-28» відрізняється від випромінювача «Пілад-220» габаритами і меншою продук­тивністю. Він складається з корпуса, ручки, двох параболічних відбивачів, кожуха і формуючої пластинки з прорізом посе­редині. Принцип роботи і техніка зварювання лінолеуму вип­ромінювачем «Пілад-28» такі самі, як випромінювачем «Пілад-220».