ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАСОВИДНОЇ ПОВЕДІНКИ

Дата добавления: 2014-10-24 | Просмотров: 1504

1. Специфіка та основні види масовидних форм активності громадян

2. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу

3. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку

4. Заходи соціально-психологічного впливу на поведінку натовпу

Кожна людина з моменту народження знаходиться у певному соціальному середовищі, розвивається i виховується у рiзних соцiальних групах. Людська поведiнка постійно є об’єктом соцiального контролю, а моделі поведiнки виникають та закріплюються в спілкуванні. Особливості поведiнки багато в чому залежить вiд того, що особистiсть діє немовби в символічному оточенні i намагається бути саме такою, як вiд неї чекають, якою її хочуть бачити.

Але існують обставини, коли особа з тих чи iнших причин перестає зважати на соцiальне оточення, на прийняті в суспільстві норми i правила поведiнки. Змінюються не тiльки особливостi перебігу психiчної дiяльностi, а й дiї, вчинки, поведiнка в цілому. Один із таких прикладів – масовидна (в англомовній літературі – позаколективна) поведінка, спричинена перебуванням у великих, як правило, неорганізованих групах людей.

Психологічне вивчення феномену масовидної поведінки має досить давню історію. На початку 20 ст. Г. Тард, Г. Лебон, С. Сігеле, У. Мак-Дугал, С. Московічі здійснили перші спроби надати характеристику одного з найбільш небезпечних різновидів масовидних форм вияву активності громадян – агресивного натовпу; В.М. Бехтерєвим у Росії створені засади соціально-психологічних досліджень масовидної поведінки.

У вітчизняній науці важливу роль для розв’язання проблем у галузі масовидних явищ відіграли дослідження, що здійснювалися в межах юридичної психології, зокрема, Г.П. Предвєчного, С.К. Рощина – визначення психологічних феноменів і різновидів натовпу; Л.І. Казміренко, А.В. Серьогіна – аналіз причин та динаміки його формування і розвитку; Б.Ф. Поршнєва, Б.Д. Паригіна, Г.М. Андреєвої, Т.М. Малкової – характеристика механізмів впливу на учасників неорганізованого масовидного скупчення.

Але сучасний рiвень теоретичної розробленості проблеми не можна вважати достатнім. Це, передусiм, пов’язане з тим, що причини виникнення та форма прояву масовидних явищ швидко видозмінюються залежно від соціальної ситуації. У суспільствах перехідного періоду, коли загострюється конфлікт між потребами людей і реальними можливостями їх задоволення, рівень соціальної напруженості досить значний. Тому навіть організований масовий виступ або повсякденна ситуація, що зачіпає інтереси багатьох громадян, можуть призвести до соціального вибуху. Він завжди виникає зненацька і має надзвичайно динамiчний перебіг – отже спланувати та кваліфіковано провести його дослідження практично неможливо.

Звичайно, поведінку натовпу можна вивчати ретроспективно, систематизуючи та узагальнюючи враження його безпосередніх учасників. Але при цьому слід зважати, що вони, як правило, фрагментарні та значною мірою емоційно забарвлені: перебуваючи в натовпі, людина не може залишатися безсторонньою, вона заражається загальним настроєм (навіть якщо повністю виключити ймовірність свідомої тенденційності зацікавлених осіб). Можливості ж використання традиційних методів юридичної психологiї (спостереження, експеримент, бесіда, тестування) в умовах масового скупчення людей обмежені або зовсім відсутні.