Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу

Дата добавления: 2014-10-24 | Просмотров: 1593

Узагальнення поглядів сучасних науковців та аналіз практики діяльності працівників МВС України дають змогу визначити наступні групи чинників, що зумовлюють процес формування і розвитку агресивного натовпу.

Соціальні (довготривалі та ситуативні) чинники є об’єктивними стосовно поведінки людей, в тому числі й агресивної.

Чинниками довготривалої дiї слід вважати економічні, соцiальнi, політичні та інші умови життя в суспільстві, що формують i спонукають негативні соцiальнi настрої. Конкретні причини агресивної поведiнки можуть різнитися залежно вiд регіональної, національної, релігійної специфіки спільноти, але висновок про соціальне неблагополуччя як спонукальний механiзм агресивності має універсальний характер. У тих чи iнших ситуаціях пріоритет дiї завжди лишається за довготривалими чинниками, конкретна ж причина подiї (ситуативний чинник) має сенс лише у їх контексті перших.

Ситуативним чинниками можуть стати час (пора року та година доби), місце виникнення подiї, кількість присутніх. Незважаючи на значне різноманіття, існують певні закономiрностi їх впливу: масовидна поведінка найбільш характерна для весни та осені, неробочих днів (вихідних та святкових); місцем її виникнення найчастіше є центральні площі населених пунктів, місця масового відпочинку та перетини транспортних артерій.

Соціально-психологічнічинники – це механiзми впливу людей один на одного в масових скупченнях.

Серед соціально-психологічних чинникiв найбільш важливим слід вважати:

1) механiзм притягнення – привертання уваги людей до певної події, залучення їх до присутніх. В подальшому скупчення людей саме по собі стає самостійним могутнім стимулом для зацікавленості. Дослідженнями американських психологів встановлено, що до групи з 15 осiб, які стоять на вулиці i дивляться в певному напрямі, відразу приєднується приблизно 40% перехожих, причому в подальшому їхня кiлькiсть швидко збiльшується;

2) механізм наслiдування – полягає і копіюванні та відтворенні особою зразків i моделей поведiнки оточуючих. Наслідування полегшує проблему вибору та суб’єктивно начебто зменшує відповідальність за можливі наслідки своїх дiй, а також стає засобом солідаризації учасникiв;

3) механізм навiювання – виявляється в активному психологічному впливі на людей з метою впровадження в їх свідомість певних поглядів, думок, оцінок. Навіювання найчастіше реалізується за допомогою надання iнформацiї певним чином (вона надходить вiд джерела, яке користується довiрою чи авторитетом, повідомляється впевнено, директивно, на вираженому емоцiйному тлi) і є засобом згуртування учасникiв та регулює групову поведiнку, спрямовує її в бажаному напрямі;

4) механiзм емоцiйного зараження – залучення присутнiх до єдиного групового настрою внаслiдок підсвідомої схильності людини піддаватися демонстрованим психічним станам при безпосередньому контакті. Емоційне зараження є прадавнім засобом інтеграції соцiальних груп, який нині можна спостерігати в хоровому співі, у ритуальних танках, та iн. Ступінь зараження залежить вiд сили емоцiйного заряду та кількості присутнiх людей. У масових скупченнях у кожного індивіда є надлишок емоційної напруженості та пiдвищена сприйнятливість до емоційного стану іншої людини. Напруженість зумовлює готовність кожного учасника відтворювати цей стан: людина підсвідомо реагує на експресивні прояви та виражальні рухи – голосність мови, ритм дихання, інтонації, міміку та пантоміміку, колір і вологість шкіри, i такою ж мiрою підсвідомо переймається ними. У масових скупченнях людей, де існує безпосередній контакт, взаємне стимулювання набуває кругового характеру: А стимулює Б; Б не тiльки стимулює В, але й повертає стимул А.

Зараження виконує функцiї інтеграції (посилює групову згуртованiсть, забезпечує психологічну єдність групи) та експресії (звільнення особи вiд її звичних обмежень, зняття емоцiйного напруження);

5) механiзм групової творчостi – створення образів спiльної уваги, що фокусують почуття i уявлення присутнiх. Це може бути трансформація первісного об’єкта зацікавленості, чутки, різноманітні повiдомлення тощо. Функціями механізму групової творчості є: активізуюча – спонукання до дiй, регулятивна – надання поведінці спiльної спрямованостi, завдяки чому натовп iз часом може розпочати активнi дiї без жодних зовнiшнiх стимулів;

6) механізм групової могутності – полягає у виникненні у кожного окремого учасника вiдчуття власної сили та непереможності, отже – безкарності. За словами С. Сiгеле, „чисельність надає всім членам натовпу вiдчуття їх несподіваної та надзвичайної могутності. Вони знають, що можуть безконтрольно виявляти цю могутність, її не можна буде ні засудити, ні покарати, i ця впевненiсть спонукає їх скоювати вчинки, якi вони самі пізніше засуджують, розуміючи їх несправедливість”.

До приватних соціально-психологічних чинникiв слід віднести ті, що визначають соцiально-психологiчну специфiку конкретного натовпу: кiлькiсть учасникiв, раптовiсть виникнення, високий ступiнь невизначеностi обставин та бурхливiсть розвитку подiй.

Значна кiлькiсть осiб, якi складають натовп, створює сприятливі умови для дії механізмів емоцiйного зараження, навiювання, наслiдування та iнших. Їх ефективність знаходиться в прямо пропорційній залежностi вiд кількості присутнiх, цим же визначається й інтенсифікація механізму притягнення – ще однієї умови зростання натовпу, бо з’являється вiдчуття безпеки, анонімності, могутності, сили. Особливо небезпечне скупчення людей на відносно невеликій території, що суттєво полегшує взаємовплив один на одного та реалізацію завчасно підготовлених провокацій, відповідно, утруднюючи охорону громадського порядку.

Раптовість виникнення визначається потенційною можливістю прояву некерованих процесів та подiй i стосується як загострення ситуацiї, так i переходу учасникiв до активних дiй чи трансформації організованого зібрання в некерований натовп. Вона особливо небезпечна за умови неготовності особового складу правоохоронних органів, бо iнколи виникає навiть при відсутності будь-яких зовнiшнiх впливiв.

Високий ступiнь невизначеностi та бурхливiсть розвитку подiй — у зв’язку з цим для попередження можливих негативних наслідків надзвичайно важлива попередня iнформацiя про час, місце, характер та масштаби подiї, що планується чи вiдбувається (врахування програми проведення того чи iншого масового заходу, перевірка наявності необхідних засобiв при виникненні проблем, нейтралізація можливих провокацій, розрахунок місткості приміщення чи території, визначення маршрутів руху до визначеного місця та можливостей обмеження доступу людей, їх нагальної евакуації, відпрацювання заходів із попередження та усунення можливих аварійних та iнших небезпечних проявів). На жаль, подібна попередня робота проводиться не завжди, що спричиняє загрозу трагічних наслідків: коли значна кiлькiсть людей зосереджується на невеликій, замкнутій площі, а шляхи відходу свідомо чи внаслідок безвідповідальності посадових осіб заблоковані, миттєво виникає панічний або агресивний натовп, випадковими жертвами якого стають найбільш незахищені його учасники чи зовсім сторонні люди.

Індивідуально-психологічні чинники – внутрішні, індивідуальні схильності окремого індивіда до впливів, що мають місце в натовпі та спричиняють його агресивну протиправну поведінку. До них можна віднести деякі вікові (недостатність соціального досвіду у молоді, консерватизм людей похилого віку), типологічні (неврівноваженість, висока емоційна збудливість) і характерологічні (конформність, навіюваність, імпульсивність, конфліктність, недостатня вольова регуляція поведiнки) особливості, а також особливості інтелектуально-когнітивної сфери (низький рівень інтелектуального розвитку, некритичність та недостатня пластичність мислення, наявність певних стійких переконань і установок).

На поведінку учасників натовпу впливають також специфічні стани організму (стан сп’яніння та наркотичного збудження, астенізація після хвороби, втома, тривалi та виснажливі фiзичнi навантаження, перенесені психічні потрясіння) та специфічні індивідуальні психічні стани (фрустрація, роздратування, невдоволення тощо).