ПЕНІТЕНЦІАРНА ПСИХОЛОГІЯ

Дата добавления: 2014-10-24 | Просмотров: 1504

1. Психологічна характеристика особистості засуджених та їх адаптаційних можливостей

2. Психологічні особливості мікросередовища засуджених

Наявність злочинності як соціального та соціально-психологічного феномену спричиняє потребу у пенітенціарних закладах різних видів, що виконують функцію ізоляції й перевиховання людей, які з тих чи інших причин відхилилися від визначених суспільством поведінкових зразків, вчинили протиправні дії та повинні у відповідності з законом відбувати покарання. На практиці вказані заклади є не лише місцем тимчасового відокремлення особи від суспільства, але й живильним середовищем своєрідної субкультури з власними вимогами, нормами і правилами співжиття. Життєдіяльність у місцях позбавлення свободи об’єктивно призводить до появи моралі, що за своїм змістом дала можливість дослідникам кваліфікувати її як станово-кастову, а також нормопорядку, типового для архаїчної спільноти. Ці ознаки слід обов’язково враховувати при оцінці можливостей та ефективності покарання у вигляді позбавлення свободи як засобу виправлення та перевиховання.

Пенітенціарна психологіяє одним з напрямів юридичної психології, що досліджує психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі – у місцях позбавлення свободи, та особливості формування і функціонування мікрогруп засуджених.

Предмет пенітенціарної психології– психічні явища, що виникають при позбавленні свободи та застосуванні інших видів покарань, а також психологічні умови і особливості процесу корекції і ресоціалізації особистості засуджених.

Основні завдання пенітенціарної психології:

1) визначення системи принципів і методів вивчення особистості засуджених, адаптація наявних та розробка нових методик її вивчення, спрямованих на здобуття інформації з метою здійснення позитивного психологічного впливу;

2) дослідження психологічних характеристик та динаміки особистості засуджених – вивчення їх психологічних особливостей, зумовлених віком, життєвим досвідом, характером вчиненого злочину тощо; виявлення закономірностей зміни психіки засуджених в умовах позбавлення свободи;

3) дослідження закономірностей утворення і функціонування груп засуджених – вивчення механізмів формування різних видів груп, їх структури та характеру впливу на учасників;

4) визначення форм і методів психологічного впливу на особистість засуджених – цілеспрямований добір та реалізація системи групових та індивідуальних форм і методів психологічного впливу з метою найбільш ефективної корекції поведінки;

5) дослідження психологічних чинників, що впливають на ефективність ресоціалізації засуджених – вивчення впливу основних (режим, праця, стосунки в групах засуджених та ін.) і факультативних (родинні та дружні зв’язки на свободі, захоплення та ін.) чинників;

6) розробка психологічних рекомендацій щодо підготовки засуджених до життя на свободі – підготовка та активізація їх психіки, формування психологічної готовності до життя в нових соціальних умовах.