Теорія Гельмгольца Перрена.


Дата добавления: 2014-10-03 | Просмотров: 1629


<== предыдущая страница | Следующая страница ==>

 

Подвійний електричний шар в теорії Гельмгольца – Перрена (1851 р.) розглядається як плоский конденсатор, одна обкладинка якого безпосередньо зв’язана з твердою поверхнею, а друга, що має протилежний заряд, знаходиться в рідині на дуже малій відстані від поверхні.

Потенціал зосереджений в середині подвійного електричного шару і лінійно спадає від j0 до 0, де j0- потенціал на поверхні твердої частинки:

( 5.15)

eа - діелектрична проникність середовища;

d - товщина подвійного електричного шару.

Головним досягненням теорії є введення поняття „подвійний електричний шар”, який утворюється під дією електростатичних сил.

В момент появи теорії не було сформовано таке поняття, як „іон” (поняття „іон” запропонував Арреніус в 1887 р.), а сама теорія не змогла пояснити електрокінетичні явища відомі на той час.

 

Рис. 39. Схема будови ПЕШ згідно теорії Гельмгольца – Перрена.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 |

При использовании материала ссылка на сайт Конспекта.Нет обязательна! (0.05 сек.)