Механічне рихлення ґрунтів

Дата добавления: 2014-06-18 | Просмотров: 1659

Технологічний процес механічного рихлення складається з наступних операцій: руйнування породи, транспортування породи на поверхні, забезпечення стійкості стінок, допоміжні операції. Ґрунт в забої руйнують різанням, стиранням, ударами і комбінованими діями.

Механічне рихлення проводять в основному трьома способами: «вращательним», ударно-«вращательним» і ударним.

При «вращательном» способі рихлення порода забою стирається, її ріжуть або сколюють буровим інструментом, жорстко закріпленим на нижнім кінці «вращющейся штанги».

Основні види «вращательного» способу рихлення – шнекове і роторне – виконують за допомогою самохідних установах або станків

Шнекове рихлення приймають для скважин діаметром 125… 160 мм і глибиною 30 м в м’яких ґрунтах і ґрунтах середньої міцності.

Роторне рихлення частіше всього застосовують для риття скважин діаметром до 200 мм і глибиною до 50 м в ґрунтах середньої і великої міцності.

Ударно-«вращательное» рихлення застосовують для рихлення скважин діаметром 100…200 мм, глибиною до 30 м в важкорихлених породах. Головна особливість цього способу полягає в тому, що «вращательна» і ударна дія інструмента виконується двома незалежними механізмами – «вращательним» і пневмоударним.

Ударне рихлення здійснюється пневматичними бурильними молотками перфораторами, які бувають ручні – масою до 24 кг і станкові – масою до 40 кг. Робочий орган перфоратора – бурова головка.