Протиморозні домішки

Дата добавления: 2014-06-18 | Просмотров: 2348

У неопалюваних приміщеннях, у приміщеннях з частковим обі­грівом, а також на морозі штукатурні роботи виконують розчина­ми з хімічними домішками.

Для зовнішніх штукатурних робіт застосовують хлоровані роз­чини, які готують на основі хлорованої води. Такими розчинами об­штукатурюють поверхні за температури до —25°С без наступного обігрівання штукатурки.

Приготування хлорованої води. Воду наливають у казан, нагрівають до +35°С, кладуть у неї хлорне вапно (на 100 л води 12—15 частин хлор­ного вапна). Перемішують до повного розчинення вапна Отримане хлороване молоко ставлять на 1—1,5 години для відстоювання, після чого відстояну хлоровану воду заливають у видатковий бачок і викори­стовують для приготування розчину. Хлоровану воду не можна нагрівати понад +35°С, тому що хлор звітриться і вода втратить ак­тивність. На хлорованій воді готують складні або цементні розчини, якими обштукатурюють дерев'яні, цегляні чи бетонні поверхні. Інші види розчинів готувати на хлорованій воді не можна.

Пропонуються наступні суміші хлорованих розчинів -- цемент: вапняне тісто: пісок (1:1:6) чи цемент: суміш глини з меленим шла­ком: пісок (1:1,5:6). Ці суміші застосовують для обштукатурювання цегляних, шлакобетонних і дерев'яних поверхонь. Бетонні поверхні обштукатурюють цементними розчинами у співвідношенні від 1:2,5 до 1:3.

Температура хлорованої води для приготування розчинів має бути не нижчою +4 +10°С. Чим нижчою є температура повітря, тим

вищою має бути температура розчину.

Хлоровані розчини накидають ручним чи механізованим спосо­бами. Кожен наступний шар розчину намазують на стужавілий раніше шар. Після тужавлення накривки штукатурку затирають. Непросушені звичайні штукатурки, виконані в зимовий час, вкрива­ються полоєм, що знижує їхню міцність. Міцність хлорованих шту­катурок на морозі підвищується.

Хлоровані розчини можна фарбувати вапностійкими і світло­стійкими мінеральними фарбами (земляними), наприклад, мумією, вохрою, залізним суриком.

Робітники, які готують і використовують хлоровану воду чи розчин, мають пройти інструктаж з техніки безпеки. Працювати цими розчинами необхідно обов'язково у брезентовому спецодязі: прогумованому фартусі й рукавицях, гумових чоботах, протигазі чи респіраторі.

Обштукатурювання хлорованими розчинами в середині при­міщень не допускається. Як виняток, обштукатурюють такими роз­чинами ніші під радіатори. Причому працювати обов'язково з відчиненими вікнами.

Хлоровані штукатурки після висихання нешкідливі, оскільки вони остаточно тужавіють на восьму добу, а за цей час хлор з них звітрюється.

Розчини з домішкою поташу. Такі розчини не дають висолів, не спричинюють корозійного руйнування металу, тому їх застосову­ють в обштукатурюванні сітчасто—армованих конструкцій.

На водному розчині поташу готують цементно—глиняні, це­ментно—вапняні й цементні розчини. Кольорові розчини готують із застосуванням лугостійких пігментів. Як складову розчину вико­ристовують портландцемент невисоких марок. Кількість поташу беруть залежно від температури зовнішнього повітря. Так, за тем­ператури до —5° С додають 1 % поташу від маси сухої суміші, за температури —5 до —15 °С — 1,5 %, за температури нижче —15°С 2 %. Поташ додають до сухої розчинової суміші для штукатурки у вигляді водного розчину.

Цементно-глиняні розчини застосовують у таких співвідношеннях: від 1:0,2:4 до 1:0,5:6 (цемент: глина: пісок). Для приготування розчину підсушену глину змішують з цементом і водним розчином поташу. Глину можна попередньо перетворити на тісто, а вже потім змішати з цементом і піском.

Цементно-вапняні розчини мають вміщувати у своєму складі І не більше 20 % вапна від маси цементу. Готують їх звичайним спо­собом.

Цементні розчини мають бути немасними, у співвідношенні 1:3. Сіль поташу розчиняють у воді, на якій готують розчин з цемент-но-піщаної суміші, або додають цю воду до крутих розчинів.

Використовують розчин, попередньо підігрітий до +5 — +10°С протягом години з моменту його приготування. Розчин необхідно зберігати в утепленій тарі.