Монолітні покриття підлог


Дата добавления: 2014-06-18 | Просмотров: 831


<== предыдущая страница | Следующая страница ==>

Монолітні покриття підлог виконують з бетоних, цементно-піщаних, полімербетоних, полімерцементних, мозаїчних, металоцементних, ксилолітових, асфальтобетоних сумішей. Улаштовують також наливні бетонні та полімерні, а також пластобетонні покриття підлог.

Бетонні підлоги

Бетонні підлоги - найпоширеніший на сьогодні простий і доступнийвид улаштування підлог.

Під час есплуатацїї підлоги піддаються впливові різних навантажень. Склад бетону, використовувані методи умаляння можуть значно вплинути на його міцність, зносостійкість, щільність, морозотривалість, усадку і водопроникність.

Підготовчі роботи. Основа, на яку вкладатимуть бетонну підлогу, має витримувати навантаження, передбачені проектом. Крім того, достатню міцність повинна мати опалубка перед умалянням бетону; її змазують або зволожують. Установлювати форми рекомендується з використанням оптичного або лазерного рівня. Зазвичлй юрх форм використовують як вихідну позначку положення верху укллдувйного шару.

Якщо основою підлоги є грунти, то на геодезичних позначках цієї основи потрібно влаштовувати підстильний шар зі щебеню, гравію або піску. Укладаючи бетон на грунт, важливо влаштовувати дренаж, насипавши по­душку зі щебеню, або нахилити плигу у бік природного дренажу. Укла­дання бетону при мінусових температурах потребує захисту грунту від за­мерзання. Улітку перед укладанням, шоб уникнути швидкої втрати воло­ги бетонною сумішшю, ретельно зволожують як основу, так і форми. Якшо основа стара, то неміцні ділянки видаляють, інші очищають віл бруду; жирних плям і пилу.

Гідроізоляція. Застосування полімерної плівки між існуючою основою і новою підлогою не тільки унеможливлюй надходження вологи, а й зни­жує ймовірність утворення усадкових тріщин у бетоні. Плівка забезпечує ковзання бетонної плити на ділянках між усадковими швами. Якшо плівки немає, то тріщини можуть утворюватися між усадковими швами.

Армування. При достатній несівній здатності основи армування вико­нують (залежно від заданих навантажень) сіткою в один або два арматурних шари. Призначення сітки — сприймати усадкові напруження в затверділому бетоні.

Добавки до бетонів. Щоб запобігти утворенню усадкових тріщин у свіжо­му бетоні, успішно застосовують поліпропіленове волокно Fibrin або ме­талеву фібру. На бетонному заводі разом з волокном завантажують також добавки для зниження усадки бетону—пластифікатори. У зв'язку з обме­женим часом дії пластифікатора (30...50 хв) його вводять у бетонну суміш, як правило, частинами: першу частину на заводі, а другу пласти­фікатора додають на будівництві. Пластифікатори вибирають залежно від технічного завдання і температурних умов.

Доставку бетонної суміші до місця укладання здійснюють бетоновоза­ми або бетононасосами, а розчини подають розчинонасосами або пневмо- нагнітачами.

Укладання бетонної суміші покриття виконують смугами до 2 м завшир­шки, послідовно бетонують смуги через одну, а потім проміжні. На межах смуг установлюють маяки-рейки. Ущільнюють суміш поверхневими вібра­торами і віброрейками. У процесі ущільнення бетонну суміш рівномірно розподіляють перед рейкою, стежачи за рівнем (висотою) бетону. Віброрейку при цьому використовують також для первісного вирівнювання поверхні бетону. У процесі ущільнення бетонної суміші вібратор вимикають, якшо рейка не рухаеться, щоб уникнути надмірного підіймання дрібного заповнювача на поверхню. Загладжувати поверхню доцільно за допомогою правила з дошки вщ 2,5 до 3 м завдовжки. Довша дошка дае змогу виявити й усунути локальні нерівності поверхні, що помітні на цьо­му етапі и оброблення. Повторне вирівнювання виконують під кутом 45° до осі карти у двох напрямках — від однієї сторони карти до другої. Більшість нерівностей на поверхні мае рівнобіжну або перпендикулярну оріентацію щодо осі карти. Рекомендуеться вирівнювані ділянки перекривати у середині карти.

Тріщини можуть з'явитися вже в процесі укладання бетону внаслщок внутрішньї усадки навколо твердого предмета, наприклад арматури або великого наповнювача. Щоб запобігти цьому, використовують щільну бетон ну суміш або її ретельно утрамбовують. Врахувати це можна і після укладання, затримуючи початок операцй затирания на час, доки не відбудеться внутрішня усадка і не з'являться тріщини.

Улаштущання компенсаційних швів. Шоб запобити утворенню усадкових трещин при влаштуванш бетонних пЫлог, утворюють усадков? шви Покриття роздхляють на окрем! карти розм^ром 6x9 або 9 х 12 м. Ширину карги рекомендусться задавати не бпьш як 15 м.

Компенсаційні шви розділяють бетонну пюверхню на окремі поля та­ким чином, шоб усадка бетону відбувалася без утворення тріщин через внутрішнє напруження. Шви нарпують у свіжоукладеному бетоні спеціальним устаткуванням. У сухому бетоні шви пропилюють. Глибина шва коливаєтъся від 30 мм до 1/2 товшини бетонної плити, залежно від товщини і технології прорізання. Зазвичай інтервал нарізки швів вибираютъ у межах 24—З6 товщин стяжки На 10-сантиметровому шарі шви ріжуть на відстані від 240 до 360 см один від одного. Для бетону з великим осіданням конуса и усадкою краще мати інтервал нарізки ближчим до 240 см. У свіжоукладеному бетоні шви нарізують безпосередньо після шліфування поверхні, бо якщо їх нарізати пізніше, то можуть з'явитися випадкові тріщини.

На сухому бетоні шви нарізують якнайшвидше, щоб не почали обсипатися краї швів. Зазвичай рекомендуеться робити це через 12 год при нормальтй температурі, а при зниженії — через 24 год після укладання бетону. Шви післяля нарізування заповнюють спеціальним еластичним матеріалом.

Оброблення понерхні свіжоукладеного бетону виконують різними спо­собами: вручну або механічно, залежно від вимог, які ставлять до текстури новерхні шдлоги, через кілька годин після укладання або через кілька днів по сухому бетону, що набрав певної міцності.зазвичай чекають, доки з поверхні не зникне блиск води.

Затирають поверхні одним або двома проходами машини. На цьому етапі на лопатах машини закріпляють диск. Перший прохід диском вконують перпендикулярно до осі карти. На наступних проходах напрямок руху змінюють. Машинне затирання створює невеликі нерівності тому поверхню вирівнюють повторно, але тепер за допомогою триметрової рейки (бруса). Використовують рейку принаймні у двох напрямках переважно під кутом 45 до осі карти.

Щільне затирання сталевим інструментом виконують як багаторазову, операцію, при якій поверхня бетону зміцнюється і значно ущільнюється на глибину близько 3 мм. Цей вид обробки дає змогу отримати гладеньху відшліфовану поверхню, особливо, якщо операцію виконують затираль­ною машиною. Шліфувальні лопаті машини застосовують переважно ком­біновані. При цьому враховують, що наступне полімерне покриття має наноситися на поверхні з певною шорсткістю, що забезпечується легким затиранням сталевим інструментом.

Загладжують поверхню свіжоукладеного бетону спеціальною кельмою (з дерева або магнію), щоб ущільнити поверхневий шар та «втопити» дрібний і великий заповнювачі. Поверхня при цьому набуває текстури наж­дакового паперу. Загалом текстура залежить від матеріалу, з якого. виго­товлено кельму. Після загладжування по поверхні ще пластичного бетону «протягують» широку щітку (зазвичай із середньою щетиною) і отримують текстуру, яка залежить від складу бетонної суміші, твердості щетини, тиску на щітку і часу виконання операції.

Залізнення відповідно до різних рекомендацій виконують для зміцнення й ущільнення поверхні бетону нанесенням на свіжоукладений бетон сухого цементу або розчину. При цьому збільшується товщина шару це ментного молока («тіста»), що дає змогу вирівняти і гладенько затерти поверхню ручним інструментом до темно-сірого або металевого відтінку іноді, щоб підвищити вологостійкість бетону і знизити утворення пилу з нього, використовують цементні розчини з добавками («рідке» скло, алю­мінат натрію тощо).

Нанесення сухих зміцнювачів. Суміш розсипають по поверхні свіжо- укладеного бетону і після набирання нею вологи утискують у бетон. За­звичай по поверхні спочатку розсипають приблизно 1/2 або 2/3 кількості суміші. Поверхню затирають, ущільнюють і загладжують сталевим диском затиральної машини після того, як нанесений зміцнювач вбере в себе во­логу з бетону і потемніє. Процес нанесення зміцнювача, чекання його потемніння і затирання поверхні повторюють за один або два етапи з по­ловиною, іцо залишилася, або з 1 /3 кількості зміцнювача. Наступне шліфу­вання лопатями дає змогу досягти потрібної гладкості поверхні. Рання втрата води і прискорена усадка периметра стяжки типові й потребують підвищеної уваги ддя визначення часу початку затирання. Якщо на по­верхні свіжоукладеного бетону спостерігається надмірне водовиділення, то надлишок води можна прибрати протяганням шланга, гумової раклі або будь-яким іншим прийнятним способом. Інколи варто зачекати, коли зникне вологий блиск поверхні.

Щоб отримати найкращі результати, спочатку затирають поверхню за допомогою дерев'яної гладилки, переважно важкої, або закріпленими на лопатях затиральної машини дерев'яними смужками з грубою поверхнею. Це дасть змогу утримати бетон «відкритим» для виходу надлишкової во­логи і повітря. Якщо поверхня буде передчасно щільно затерта, то підви­щений уміст води і повітря в поверхневому шарі та на його межі з бетоном зумовлять появу поверхневих дефектів.

Наступне шліфування лопатями починають з мінімальним кутом їх нахилу, щоб вони не «заривались» у поверхню. У міру того, як поверхня закривається й ущільнюється, кут нахилу збільшують для того, щоб до­сягти якісної обробки поверхні. Якщо в процесі шліфування з'являються пузирі й відшарування, треба негайно зменшити нахил лопатей і зробити повторне затирання. Затиральні машини зазвичай комплектують шліфу­вальними або комбінованими лопатями. Комбіновані лопаті мають більшу ширину порівняно зі шліфувальними. Практично усі виробники сухих зміцнювачів категорично не рекомендують використовувати комбіновані лопаті для первісного механічного затирання поверхні. Для цього краще використовувати знімні загладжувальні насадки (тертки) або затиральний диск, з яким має працювати лише висококваліфікований і досвідчений оператор затиральної машини, тому що гладенька поверхня диска може передчасно щільно «закрити» поверхню. Темні ділянки на поверхні є од­нією з ознак того, що у верхньому шарі залишилася вода. На таких ділян­ках згодом утворюються тріщини, зносостійкість їх знижуєттся. У будь- якому разі знімні загладжувальні насадки дають більш зернисту «відкри­ту» текстуру поверхні.

Після затирання поверхню обробляють рідкою речовиною для догляду за бетоном з метою поверхневої герметизації.

Товщина зміцненого верхнього шару залежить від витрат матеріалу. Так, щоб отримати рівномірний шар 2...3 мм завтовшки, витрати мають стано­вити приблизно 5 кг/м2, при витраті 3 кг/м2 товщина зміцненого шару становитиме до 1 мм.

За технологією нанесення сухого зміцнювана бетонні суміші, викори­стовувані для влаштування підоснови, повинні мати такі пропорції, які б у пластичній масі забезпечували вміст повітря, не більший ніж 3 %, а во- довиділення не було б надлишковим (щоб не утворювалися калюжі, напри­клад). Також важливо, щоб водовиділення не відбувалося занадто довго. Якщо сухий зміцнювач наносять на бетон з часткою повітря понад 3 % і потім ретельно шліфують, то буде високою ймовірність утворення пузирів і відшарувань поверхневого шару. Не слід застосовувати сухі зміцнювальні суміші на бетоні, до складу якого входять: хлорид кальцію, наповнювачі, насичені соляним розчином, суперпластифікатори.

Уся волога, потрібна для насичення та втирання сухої суміші, має над­ходити з бетону. Ні в якому разі для полегшення цього процесу не слід шати воду, закривати поверхні плівкою або наносити спеціальні водо­захисні шари.

Якщо на бетонну плиту наносять останнє товстошарове покриття, таке, наприклад, як магнезіальний бетон або полімерні покриття з кварцовим наповнювачем, то після укладання бетонної суміші її ущільнюють вібруванням і загладжують вібропівтерком. Якщо ж останнім буде тонкошарове полімерне покриття або фарба, то поверхню бетону загладжують спеціаль­ними машинами, тим самим зміцнюючи його верхній шар і по можливості вирівнюючи його, оскільки тонкошарове покриття повторить усі не­рівності бетонної плити. Якщо останнім покриттям обрано зміцнювані бетону, то загладжувальні машини цей зміцнювач підлоги втирають у свіжоукладений бетон у два-три прийоми. Ці матеріали складаються з міне­рального або металевого наповнювача, змішаного з цементом і спеціаль- і ми добавками. Суміш рівномірно розсипають по поверхні пластичного бетону під час машинного затирання. Внаслідок цього поверхня набуває високої абразивної стійкості та щільності, у 2—3 рази вищої, ніж щільність звичайного бетону. Залежно від норми витрати поверхня зміцнюється на глибину від 1,5 до 3,0 мм. Висока щільність і твердість сухих зміцнювачів висувають особливі вимоги до якості оброблення поверхні.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

При использовании материала ссылка на сайт Конспекта.Нет обязательна! (0.112 сек.)