Підводне бетонування

Дата добавления: 2014-06-18 | Просмотров: 1625

Підводним бетонуванням називають укладку бетонної суміші під водою без виробництва водовідливних робіт. Основні методи підводного бетонування: метод вертикально переміщуваної труби і метод «восходящего» розчину.

Метод вертикально-перемішуваної труби (ВПТ) застосовують при глибині до 50 м і при необхідності високої міцності і монолітності підводної споруди.

Для виконання робіт над спорудою, яка має бетонуватися на палях влаштовують робочу площадку. На площадці влаштовують траверсу, до якої підвішують трубу діаметром 200 мм.

Робоча лебідка повинна забезпечувати вертикальний підйом труби з точністю 30…50 мм і можливістю її миттєвого опускання на 30…40 см.

На початку бетонування трубу опускають до дна з мінімальним зазором. В полость труби вводять пакет із мішковини, а через загрузочну воронку подають бетонну суміш, під навантаженням якої низ опускається до основи труби і витісняє з неї воду. Бетонування без підйому труби продовжують до тих пір, пока бетонна суміш, заповнивши весь простір бетонованого блока, не піднімається вище кінця труби на 0,8…1,5 м. Потім не перериваючи подачі бетонної суміші, трубу піднімають з таким розрахунком, щоб нижній її кінець постійно розташовувався не менше ніж на 0,8 м нижче поверхності бетону.

Блок бетонують до рівня, який перевищує проектну відмітку, рівну 2% його висоти, але не менше як на 100 мм, з послідуючим видаленням слабкого верхнього шару.

Максимальний радіус дії труби – 6 м.

Метод «восходящего» розчину (ВР) буває безнапірним і напорним. При безнапірному методі шахту установлюють в центрі бетоную чого блоку з решітчастими стінками, в яку опускають на всю глибину стальну трубу діаметром 90…100 мм. В заопалубний простір відсикають кам’яну наброску, пустоти якої заповнюють розчином, який подається через трубу.

Заливку кам’яної наброски при бутобетонній кладці виконують цементним розчином 1:1 – 1:2, а при бетонній – цементним тістом. Труби необхідно заглубляти в укладаючий розчин не менше як на 0,8 м. Рівень розчину доводять на 10…20 см вище проектної відмітки.

Коли прочність кладки досягає 2…2,5 мПа, зайвий розчин видаляють.