Підлги з лінолеуму

Дата добавления: 2014-06-18 | Просмотров: 1589

Лінолеум буває полівінілхлоридний, гліфталевий (алкідний) та гумовий (релін). Крім того, для опорядження підлог застосо­вують синтетичні ворсові ковдри. За структурою лінолеуми бу­вають безосновні, тобто такі, що випускаються у вигляді одно або двошарового суцільного пластмасового полотна, і лінолеуми на тканинній або теплозвукоізоляційній підоснові. Найширше застосовується полівінілхлоридний лінолеум, який буває безосновним або на тканинній, повстяній, теплозвукоізоляційній і вспіненій підосновах. Гумовий лінолеум буває лише безосновним.

Приклеювання полівінілхлоридного лінолеуму. До початку роботи лінолеум розкроюють. Для підготовки і розкрою лінолеуму в будинку, що споруджується, вибирають велике приміщення, заносять у нього рулони лінолеуму і розкатують їх. У зимовий період рулони розкатують через 2—3 доби після витримування в теплому приміщенні, температура якого має бути не менше 15 °С.

Витриманий лінолеум розкроюють за потрібними розмірами приміщень, маркують і складають у розгорнутому стані одне полотнище на друге, щоб вони відлежалися. При цьому заго­товлені полотнища розкладають окремо для кожного приміщення і залишають у такому положенні на декілька днів.

Під час висихання лінолеум дає усадку, тобто його лінійні розміри зменшуються. Цю властивість слід ураховувати при розкроюванні і збільшувати потрібну довжину полотнища на 2 см для полотнищ завдовжки до 6 м, на З—4 для полотнищ за­вдовжки 6—10 і 5—6 см — для полотнищ більше 10 м.

При розкроюванні слід ураховувати розміри приміщення і послідовність розміщення в них полотнищ. Лінолеум приклею­ють так, щобшви між полотнищами розміщувались уздовж па­даючого світла, а на дерев'яних основах — вздовж дощок. Лише у вузьких коридорах і великих за розмірами приміщеннях (за­ли, вестибюлі тощо) лінолеум приклеюють по довжині приміщення.

Для розкроювання лінолеуму застосовують ніж, сталеву лінійку і кутник. Розкроювати лінолеум можна у тому ж приміщенні, де його будуть приклеювати. У цьому випадку та­кож додержуються вищезазначених правил.

Після того як лінолеум відлежався, його заносять у приміщення (якщо він відлежувався в іншому приміщенні) і розкладають на підлозі так, щоб одне полотнище заходило за інше внапусток на 2—3 см. Потім лінолеум знову скручують в рулони і розміщують їх уздовж однієї стіни, а на відкриту ос­нову наносять мастику. Можна скручувати рулони до половини приміщення. У цьому випадку роботи виконують у два прий­оми: спочатку приклеюють полотнища на одній половині підлоги, а потім на другій.

Для приклеювання полівінілхлоридного і гліфталевого лінолеуму, виготовленого на тканинній або теплозву­коізоляційній підосновах, застосовують бітумні, казеїнові або олійні мастики, клей «Бустилат» тощо.

Бітумні мастики за складом бувають різні. У більшості це розчин бітуму в леткому розчиннику (скипідарі, уайт-спіриті тощо) з додатком порошкоподібних або дрібнозернистих напов­нювачів. Мастика надходить на будівельний об'єкт у готовому вигляді в щільно закритих металевих бідонах. Перед викори­станням її слід ретельно перемішати. Застосовують мастику в холодному стані або злегка підігріту разом з тарою у теплій воді до температури ЗО—40 °С.

Клей «Бустилат» надходить на будівельні об'єкти у готовому вигляді.

Клей «Бустилат»

(% маси)

Бутадієнстирольний латекс СКС-65............... 41