Приготування розчинів


Дата добавления: 2014-06-18 | Просмотров: 1682


<== предыдущая страница | Следующая страница ==>

 

Якщо розчин готується безпосередньо на будівельному майдан­чику, воду підігрівають до +56 — +60°С за температури зовнішньо­го повітря — 10°С. Якщо температура зовнішнього повітря —11— 20°С, то до +65 - +80°С,

Температура розчину на виході з розчинозмішувача має бути відповідно +20 — +25 і +35 — +40°С, а під час накидання розчину має бути відповідно +15 - +20 і +30 - +35°С.

Для приготування розчину використовують дрібний пісок крупністю до 1,2—1,5 мм, щоб можна було затирати штукатурку безпосередньо по ґрунту без додаткової накривки. Після просіювання пісок підігрівають.

Вапно застосовують свіжогашене або у вигляді вапняного тіста. Для одержання свіжогашеного вапна на об'єкті гасять мелене вапно-кипілку, яке потім пропускають крізь часте сито і використову­ють через 48 годин. Порівняно зі звичайним гашеним вапном (тістом) мелене негашене вапно виділяє під час гасіння в штука­турці велику кількість тепла. Тужавлення розчинів, до яких вхо­дить вапно, відбувається швидше, що дає можливість застосовува­ти розчини в зимовий час. Недоліком меленого негашеного вапна вважають те, що воно швидко гаситься за рахунок вологи, яка зна­ходиться у повітрі, й карбонізується під час перевезення його без належної упаковки, тому його важко зберігати.

Для обштукатурювання товстою накиддю (гурти, карнизи) ви­користовують розчини з протиморозними домішками. Під час об­штукатурювання гладких поверхонь стін незалежно від температу­ри зовнішнього повітря для ґрунту і накривки застосовують розчин у співвідношенні 1:1:4 (цемент : вапно : пісок) із зернами піску крупністю до 1,2 мм. Якщо пісок крупніше 1,2 мм, то склад розчи­ну для ґрунту змінюється — 1:1:5.

Консистенція розчинів характеризується осіданням стандарт­ного конуса 9—11 см, тому що за низьких температур і посиленому вітрі рідкий розчин замерзає швидше і штукатурка руйнується.

Застосовуючи у розчинах солі як протиморозні домішки не­обхідно пам'ятати, що після висихання штукатурки можлива поява висолів. У цьому разі обштукатурені місця після сушіння обмета­ють щіткою або ганчіркою, промивають водою. Якщо у процесі ро­боти використовують розчинонасоси, то їх встановлюють у тепло­му приміщенні, а шланги, які виводять назовні, обертають повстю і мішковиною. Після кожного робочого дня розчинонасос і шланги оглядають, промивають спочатку холодною, а потім гарячою во­дою, щоб видалити намерзлий розчин.

Готуючи поверхню, зчищають відшаровану штукатурку і відбиті місця, прогрівають паяльною лампою чи газовим факелом. Після цього поверхню очищають сталевими щітками від кіптяви. Розчин накидають на суху теплу поверхню. Поверхня вбирає з розчину зайву вологу, і він швидше тужавіє й підсихає.

За один прийом накидають шар штукатурки завтовшки 20—25 мм. Через 15—20 хв. поверхню затирають. Якщо шар штукатурки завтов­шки понад 25 мм, розчин накидають у два прийоми. Другий шар наки­дають, коли перший уже затужавів, але ще не замерз. Якщо розчин на­кидати на замерзлий шар, то під час відтавання він зруйнується.

За витягування карнизів, поясків, наличників, гуртів, поверхню розбивають на невеликі ділянки, щоб не залишати опорядження роз­чином до наступного дня. Через те, що розчини на меленому негаше­ному вапні відрізняються швидким терміном тужавлення, набризк і фунт накидають один за другим без перерви.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 |

При использовании материала ссылка на сайт Конспекта.Нет обязательна! (0.027 сек.)